Пігмаліон

Класична п'єса англійського драматурга Бернарда Шоу, названа на честь міфічного скульптора, що закохався у створену ним статую. У центрі сюжету — професор фонетики Генрі Хіггінс, який заради наукового парі береться перетворити просту квіткарку з лондонських вулиць, Елізу Дулітл, на витончену світську даму, навчивши її бездоганної вимови та манер вищого товариства.

Що починається як зухвалий експеримент із мови та соціальних класів, перетворюється на глибоку історію про особистість, гідність і незалежність. У міру того як Еліза опановує нову мову й манери, вона water відкриває в собі не лише вміння говорити "правильно", а й власну волю — і ставить під сумнів право свого "творця" розпоряджатися її долею.

Гостра, дотепна та напрочуд актуальна донині, п'єса Шоу є їдкою сатирою на британську класову систему і водночас глибоким дослідженням того, що насправді означає бути вільною людиною. Саме «Пігмаліон» ліг в основу знаменитого мюзиклу та фільму «Моя чарівна леді».